Найнахабніша брехня про алкоголь

Нині багато авторів пишуть (а газети і журнали, на жаль, друкують), що так звані «помірні дози», «культурне вживання» вина або пива не лише нешкідливі, а й мало не корисні. Всі ці твердження настільки ж безглузді, наскільки й небезпечні.

Щоб залучити людину до вживання якоїсь гидоти, треба зовсім небагато. Досить приховати від наївного споживача правдиву інформацію про властивості пропонованого «продукту», нав'язуючи йому односторонню думку про його «користь». А якщо корисних властивостей у товару не виявиться, то їх доведеться просто вигадати, хоча б для «малих доз».

Численні досліди на тваринах, проведені Іваном Павловим, показали, що після порівняно невеликих доз алкоголю у собаки гаснуть вироблені умовні рефлекси (відновлюються вони лише через шість днів). Досліди пізніших років підтверджують негативну дію алкоголю на нервову систему.

Друкарка, якій перед початком роботи дали випити 25 г горілки, припускалася помилок на 15–20% більше, ніж зазвичай. Водії автомобілів пропускали заборонні знаки, стрілець не міг точно влучити у ціль.

На виконанні складніших завдань вплив «малих доз» прийнятих усередину розчинів етилового спирту позначається ще сильніше. При цьому етанол не тільки знижує працездатність, а й зменшує прагнення до творчості. Навіть ті, хто п'є «найпомірніше», згодом стають нездібними до систематичної роботи.

Відомий фізик-теоретик Лев Давидович Ландау в своїх спогадах писав: «Традиційно випитий новорічний келих шампанського на цілий місяць позбавляє мене творчої активності».

Досліди доводять, що, дійсно, після прийому 200 г вина здібності до творчості, аналітичної діяльності, узагальнення інформації — тобто всі вищі функції мозку — зникають і повністю відновлюються лише через 18–20 діб. Таким чином, якщо вживати алкоголь частіше, ніж один-два рази на місяць, мозок так і не зможе звільнитися від впливу наркотичної отрути і весь час перебуватиме в отруєному стані. А в разі безперервної дії алкоголю на мозок шкода, що завдається йому, звичайно ж, очевидна.

Причиною автомобільних катастроф є не алкоголізм, не пияцтво, а будь-яке вживання алкоголю. Дослідження чехословацьких учених показали, що кухоль пива, випитий шофером перед виїздом, збільшує кількість аварій в 7 разів порівняно з тверезими водіями. Прийом 50 г горілки збільшує це число в 30 разів, а прийом 200 г горілки — в 130 разів. Ці дані свідчать про те, що жодної «допустимої» концентрації спирту в крові, яка нібито не робить істотного впливу на частоту аварій на транспорті, просто не існує.

При цьому треба мати на увазі, що вплив етанолу на центральну нервову систему, а отже, на увагу, швидкість реакції тощо, позначається навіть після кількаденного прийняття всередину інтоксиканту.

Таким чином, для алкоголю не існує нешкідливих доз, як і для будь-якого іншого наркотику — морфію, героїну, що їх призначають лікарі лише у виняткових випадках і на короткий термін (максимум на 1-2 дні). Інакше виникне наркотична залежність.

На запитання «Навіщо Ви вживаєте спиртне?» багато хто недовго думаючи (і абсолютно ігноруючи при цьому об'єктивні наукові факти) відповідає: «Це допомагає спілкуванню». Надалі йдуть радше емоційні, ніж раціональні міркування про «зняття всіляких перешкод», «розкріпачення», позбавлення від «комплексів» тощо.

Однак давайте поміркуємо логічно. Якщо люди не змогли порозумітися без дії отруйних речовин на свою нервову систему, то яка ж імовірність того, що у них це вийде після хімічного отруєння? Навпаки, алкоголь створює додаткові перешкоди для взаєморозуміння. Вже однієї пляшки пива (а цим дуже рідко обмежуються «дружні» зустрічі) досить, щоб затуманити свідомість співрозмовників, створити перешкоди точному висловленню думок, що вже не усвідомлюються тими, хто прийняв дозу алкоголю.

Під впливом етанолу людське спілкування втрачає змістовність, набуває примітивних форм. Втрачається здатність уважно слухати, стежити за своєю мовою, контролювати поведінку. Чітко виявляється схильність до стереотипних та безглуздих виразів, до порожньої гри слів. Тваринні інстинкти та найнижчі пристрасті охоплюють свідомість…

Але все це помітно лише сторонньому, тверезому спостерігачеві.

Одним з найбільш глибоко укорінених забобонів про алкоголь є твердження про те, що він здатний послабити напруження і хвилювання.

З 1970 року американські дослідники систематично спостерігали за людьми під час випивання. Вони виявили, що симптоми занепокоєння і напруження зростали, хоча, протверезівши, піддослідні часто стверджували зворотне. Їм доводилося переглянути відеозапис своєї поведінки, аби переконатися в тому, що ж відбувалося насправді.

Насправді алкоголь безнадійно неефективний як послаблювальний хвилювання засіб. Звичайні заспокійливі виявляють свої властивості майже в кожному проведеному дослідженні. Для алкоголю ж кількість випадків з позитивним і негативним результатом однакова, що підтверджує статистичну незалежність психологічного стану людини від вживання спиртного. Якби фармакологічна фірма вивчала алкоголь з метою його продажу як заспокійливого, такі результати змусили б її негайно припинити подальші дослідження.

Ретельне вивчення цього питання показало, що у нервовій, а також в ендокринній системах алкоголь призводить до таких самих грубих змін, які мають місце і при стресі. Таким чином, знайде пацієнт бажаний спокій чи, навпаки, виявиться ще збудженішим — спірне питання; а от згубна дія отрути на організм йому гарантована, оскільки з фізіологічної точки зору вже саме вживання будь-яких доз алкоголю є для організму стресом.

Під впливом алкоголю залози, розташовані в стінці шлунку, починають активніше виробляти шлунковий сік, що і сприймається як покращення апетиту. Проте під впливом подразнення залози спочатку виділяють багато слизу, роз'їдаючи при цьому стінки шлунку, а з часом виснажуються й атрофуються.

Таким чином, у людини спотворюється відчуття апетиту. Природне відчуття голоду перебільшується, відбувається перевантаження шлунково-кишкового тракту, порушується нормальне травлення. Наслідки цього — нездорова повнота, розлад травного апарату.

Таким чином, викликаючи несправжнє відчуття підвищення апетиту, насправді кожна порція алкоголю тільки посилює зміни у всьому залозистому апараті травного тракту. При повторних прийомах алкоголю захисні і компенсаторні механізми виходять з ладу і зміни тканин та органів стають незворотними.

Досить поширена думка, нібито склянка алкогольного виноградного вина «містить добову норму вітамінів». Багато хто повторює цю неправду, вичитуючи її у некомпетентній літературі та періодичних виданнях, які пропагують винопиття під гаслом «вино — антипод згубної горілки». Але якщо заглянути в довідник з виноробства, то можна побачити, що відбувається з поживними речовинами і вітамінами винограду в міру його перетворення спочатку на мезгу, далі в сусло і, нарешті, у виноматеріал: вміст вітамінів та інших поживних речовин в ньому зменшується до вкрай малих величин.

Однак найголовніше — цукор, що міститься у винограді, при виробництві сухого виноматеріалу перетворюється на наркотик — етиловий спирт.

Важко вигадати більш підлий обман, ніж порада «лікуватися» алкоголем! Це варварське розпорядження (під яким, до речі, не наважиться поставити свій підпис жоден свідомий лікар) наполегливо і безжально позбавляє здоров'я мільйони людей. Алкоголь руйнує всі тканини і органи людського тіла, призводячи, врешті-решт, до ранньої смерті.

Важкі наслідки вживання алкоголю настають не відразу. Вони посилюються поступово, і навіть коли хворий гине, причину часто пояснюють чимось іншим. Тому дуже небагато з тих, хто захворів з вини алкоголю, розуміють, в чому причина (або одна з істотних причин) їхньої важкої хвороби. Про це краще за всіх знають хірурги й патологоанатоми…

У зв'язку з тим, що про алкоголь як «лікувальний засіб» досі поширюється багато брехливих тверджень, внесемо ясність до розуміння цього питання: етиловий спирт може бути лише розчинником або консервантом у ліках, але ніякими так званими «лікувальними» властивостями не володіє. Більше того, корисна дія ліків, виготовлених на спирту, часто зводиться нанівець дією алкогольної отрути.

Вже при порівняно невеликих дозах виявляється наркотичний ефект етанолу. Дози, що викликають наркоз, мало відрізняються від смертельних. Тому при операціях алкоголь застосовувався тільки в безвихідних ситуаціях (наприклад, за умов відсутності медикаментів під час Другої Світової війни).

Ще в 1915 році Пироговський з'їзд російських лікарів виніс спеціальне рішення:

Трьома роками пізніше аналогічне рішення ухвалив з'їзд лікарів США, який також підтвердив, що алкоголь завдає лише шкоду.

Який би розділ медицини ми не взяли, які б захворювання, ушкодження чи травми не почали вивчати — без сумніву, побачимо, що алкоголь у ряді випадків грає головну роль у розвитку того чи іншого патологічного процесу.

Часто можна почути, нібито горілка зігріває, а добра порція вина — і грипу як не бувало. Проте кожен безграмотний селянин споконвіку знав, що вживання алкоголю на холоді призводить до дуже швидкого замерзання людини.

Незважаючи на те, що етиловий спирт дійсно є джерелом енергії, алкогольні калорії, на відміну від такої самої кількості калорій, отриманих, скажімо, з вуглеводів, не живлять і не зігрівають організм, а спалюються марно, руйнуючи при цьому його клітинну і молекулярну структуру.

Під впливом алкоголю швидко настає параліч шкіряних судин. Вони розширюються, і до поверхні тіла прибуває більше крові. Людині здається, що вона зігрілася, але насправді це обман: нагрівається лише шкіра, яка дуже швидко віддає отримане тепло назовні. Організм втрачає нормальну чутливість до холоду, і шкіра перестає реагувати на зниження температури тіла звуженням кровоносних судин.

У тому, що температура тіла дійсно знижується, неважко переконатися як теоретично (скориставшись законом збереження енергії), так і практично (провівши її вимірювання за допомогою термометра).

Щодо лікування хвороб, то Французька академія наук спеціально перевіряла це і довела, що алкоголь жодного впливу на віруси грипу, як і на інші віруси, не має. Навпаки, ослаблюючи організм, алкоголь сприяє частим захворюванням і важкому перебігові всіх інфекційних хвороб. Зокрема, під час епідемії тифу наприкінці XIX століття у Києві питущі робітники хворіли в 4 рази частіше, ніж непитущі.

Дуже часто доводиться чути, нібито деякі сорти вина зменшують ризик серцево-судинних захворювань.

Ось що насправді показують дослідження вчених: «Регулярне вживання алкогольних виробів в малих дозах (10 г. етилового алкоголю щодня або через день), ймовірно, скорочує ризик розвитку ІХС (ішемічної хвороби серця) для населення деяких країн».

Як бачимо, ризик вивчався тільки для окремих народів і тільки щодо ішемічної хвороби. При цьому не враховувалося значне підвищення ризику розвитку алкогольної залежності, а також повністю проіґноровано неминучі негативні медичні та соціальні наслідки вживання алкоголю.

Патологоанатоми, дійсно, знаходили у тих, хто «лікувався» таким чином, прохідними коронарні артерії крупного калібру. Проте, крім чистих судин, у таких людей нерідко спостерігається і «прочищений» мозок — змушені констатувати вони.

Більше того, дослідження дрібних внутрішньосерцевих судин показують глибокі зміни судинних стінок зі склеротичними нашаруваннями як у самих стінках, так і в міокарді, що оточує їх. Ці зміни в судинах призводять до тих самих явищ ішемії міокарду, тобто до недостатнього кровопостачання з подальшим кардіосклерозом, як і при захворюваннях стенокардією.

Таким чином, вживання вина «з лікувальною метою», врешті-решт, викликає порушення роботи серцево-судинної системи у вигляді алкогольної гіпертонії й ураження міокарду.

Люди, які ведуть здоровий спосіб життя (тобто не палять, не вживають алкоголю та інших наркотиків, займаються фізкультурою та утримуються від харчових продуктів високої жирності) не потребують зниження ризику виникнення ішемічної хвороби за допомогою дії на свій організм алкогольних отрут.

А тим, хто реально схильний до ризику серцевих нападів, для безпечного захисту радять пити виноградний сік. Саме до такого висновку приводять результати досліджень доктора Джона Фолтца з Вісконсійської медичної школи: тоді як червоне вино знижує активність тромбоцитів (кров'яних тілець, що створюють тромби в судинах) всього на 45%, червоний виноградний сік дає 75%.

Іноді можна почути, нібито алкоголь постійно синтезується людським організмом і його присутність необхідна для нормального існування людини.

Це лише наполовину правда: етиловий спирт є проміжним продуктом розпаду складніших органічних речовин, тобто він, справді, часто з'являється в нашому організмі. Але так само швидко він розкладається на простіші хімічні речовини. Його мізерна кількість, яка утворюється під час таких реакцій і перебуває в організмі, не може завдати тієї шкоди, яку завдає цілеспрямоване поглинання людиною алкогольних сумішей у «помірних» дозах, що стало сумною «традицією».

Таким чином, твердження про необхідність присутності в організмі істотних доз алкоголю, а тим більше — про їх постійний та цілеспрямований синтез є, м'яко кажучи, перебільшенням.

Деякі люди наївно вважають, нібито алкоголь виводить радіонукліди з організму.

Насправді зафіксоване при прийманні всередину вина (або будь-якого іншого розчину етанолу) тимчасове зменшення радіаційного фону в місцях скупчення радіонуклідів — щитовидній залозі, легенях, спинному і кістковому мозку — свідчить лише про перерозподіл радіонуклідів по всьому кров'яному руслу.

Більш глибокі дослідження, що їх проводили за допомогою мічених атомів, доводять, що радіація у такий спосіб не «виводиться», а розподіляється по раніше не заражених органах.

«Пам'ятка населенню з радіаційної безпеки» розставляє всі крапки над «і» в даному питанні: «Особливо звертаємо вашу увагу, що численними дослідженнями встановлено: прийом алкоголю не чинить профілактичної дії при опромінюванні організму людини, а навпаки, посилює розвиток променевого ураження».

Побутує думка, нібито пропоновані як «напої» етаноловмісні рідини бувають «якісними» (дорогі марочні вина) і «неякісними» (дешева горілка або самогон).

Насправді хімічна речовина С2Н5ОН є незмінною в будь-яких алкогольних сумішах, незалежно від присутності або відсутності в них інших, солодких або гірких, «дорогих» чи «дешевих» добавок.

Отруйність погано очищених алкогольних виробів, дійсно, виражена сильніше, проте основним отруюючим ефектом все-таки володіє етиловий спирт, а на частку домішок припадає, у крайньому разі, всього 6% отруйності. Це означає, що як гостре, так і хронічне отруєння сурогатами відбувається головним чином за рахунок самого етилового спирту.

Таке переконання посилено нав’язується народній свідомості не випадково: якщо народ рішуче виступить проти планового споювання, як це було в нашій країні у 1914 році, весь алкобізнес миттєво зазнає краху.

За даними «Великої радянської енциклопедії» споживання алкоголю на душу населення у 1906–1910 рр. дорівнювало 3,4 л, у 1915 р. воно наблизилося до нуля, і лише в 1925 р. знову зросло до 0,88 л.

Це порівняно нетривале в історичному масштабі протверезіння мало настільки благодатний вплив на суспільство (країна відразу ж ожила: вмить скоротилась злочинність, різко знизилася кількість п'яниць і психічних хворих, піднялися показники виробництва тощо), що ніякі вигадки недоброзичливців не змогли зламати стійкої громадської думки про користь сухого закону. При опитуванні населення 84% висловилися за те, щоб сухий закон залишити на вічні часи.

Дослідження, проведені фабрикантами і заводчиками, показали, що вже наступного року після встановлення сухого закону продуктивність праці робітників підвищилася на 9–13%, а прогули знизилися на 27–43%.

Число психічних хворих внаслідок вживання алкоголю: у 1913 р. — 10 267 чоловік, у 1916–1920 рр. — лише одиничні спостереження.

Відсоток психічних хворих алкоголіків від загального числа тих, хто поступив у психіатричні лікарні в 1913 р. — 19,7%, у 1915–1920 рр. — менше одного відсотка; і лише в 1923 р. цей показник виріс до 2,4%.

Депутати Держдуми від селян писали у своєму зверненні до царя: «Хай буде соромно всім тим, хто говорив і говорить, що тверезість в народі немислима, що вона не досягається забороною. Не напівзаходи потрібні для цього, а один рішучий безповоротний захід. Вилучити алкоголь з вільного обігу в людському суспільстві на вічні часи!»

Про цей сухий закон англійський громадський діяч Ллойд Джордж сказав: «Це найвеличніший акт національного героїзму, який я тільки знаю».

Тепер, коли від цих подій нас відокремлює майже ціле століття, неважко нав'язувати суспільству односторонню оцінку сухого закону і проголошувати, нібито жодних позитивних результатів він не приніс. Але стверджувати так — означає свідомо вводити громадську думку в оману. Виникає питання: кому і навіщо це потрібно?

Не меншої дискримінації зазнав і Указ 1985 року «Про подолання пияцтва й алкоголізму». До цих пір продовжують розпускатися різні чутки, нібито в той час люди стали більше пити самогон і сурогати; нібито виникли перебої з цукром, оскільки з нього почали гнати самогон; що почали вирубувати виноградники; що за горілкою виникають черги, ганебні для країни...

Насправді за статистикою ніякого збільшення споживання цукру в ці роки не було. Щодо черг, то їх створювали спеціально зацікавлені в цьому сили. Скоротивши продаж горілки на 20-30%, кількість магазинів, які торгували горілкою, скоротили в 10 разів, чим і були викликані ці черги, які спеціально знімали і показували по телевізору.

Зрозуміло, що люди, котрі цінували своє здоров’я, не були особливо засмучені таким явищем. Ускладнення, пов’язані з придбанням спиртного, били в першу чергу по тій порівняно невеликій частині суспільства, представники якої знаходились в хворобливій залежності від цього «товару».

Не за чутками, поширюваними алкоторговцями, а за статистичними даними, самогон стали гнати менше, менше стало й отруєнь сурогатами. І справді — якій нормальній людині, яка і так ніколи не пробувала сурогат, захочеться коштувати його в роки всезагального протверезіння? Навпаки, вперше за багато років люди перестали пити на роботі, і жінки були щасливі бачити вдома тверезих чоловіків.

Ось деякі статистичні дані, що відображають реальні наслідки антиалкогольної кампанії в Радянському Союзі у 1984–1987 роках: споживання алкоголю на душу населення знизилося по різних регіонах від 2 до 5 разів, що призвело до зменшення смертності на 12% серед чоловіків і на 7% серед жінок. Смертність від алкогольних отруєнь знизилася на 56%. Показник захворюваності алкогольним психозом з 1985 до 1988 року різко впав в 3,2 рази. Смертність серед чоловіків від нещасних випадків і насильства знизилася на 36%, від пневмонії на 40%, від інших захворювань дихальної системи на 20%, від інфекційних захворювань на 20%, а від серцево-судинних захворювань на 9%.

Після згортання антиалкогольної кампанії показники смертності, особливо чоловічої, різко зросли.

Враховуючи, що кожен карбованець, отриманий за алкоголь, несе 4-5 карбованців збитку — роки «напівсухого» закону зберегли країні 150 мільярдів карбованців. Проте понад усі матеріальні цінності, які ми отримали від недопитого алкоголю, безцінний скарб — мільйони врятованих життів і народжених здоровими дітей.

Покоління, народжене тверезими батьками у 1985–1987 рр., є останньою генетичною надією нашої нації.